Radziecka popkultura nie może udawać niewinnej, jeśli ktoś obserwuje ją spod ukraińskiego nieba, które atakują Rosjanie. Artysta Iwan Melnyczuk zebrał unikalną kolekcję przedmiotów z czasu Związku Radzieckiego. Oto obiekty stają się dowodami w sprawie radzieckich interwencji wojskowych. Stają się odbiciem krajoznawczych pasji realizowanych przy militarnej okazji. Stają się również śladami wygasłych eksperymentów formalnych podejmowanych przez artystów chcących najlepiej oddać polityczne zamówienie partii komunistycznej.
Jak na tereny ZSRR trafił kościany kubek z Angoli? Jaki rodzaj intymnej relacji z partyjnym przywództwem ma generować szkatułka z wyobrażeniem pawilonu nad rodzinnym domem Stalina? Czego chcą od nas bibeloty?
To nie tylko zbiór dziwnych pamiątek i śladów, ale też pytanie o współudział w polityce imperium.
---
ENG
---
Ivan Melnychuk
As long as their voices are still intelligible, 2023
installation
Soviet pop culture cannot pretend to be innocent if someone is watching it from under the Ukrainian skies being attacked by the Russians. Ivan Melnychuk has collected a unique archive of objects from the Soviet period. Here the objects become evidence of Soviet military interventions. They become reflections of the sightseeing passions pursued on military occasions. They also become traces of expired formal experiments undertaken by artists wishing to best reflect the political agenda of the Communist Party.
How could a bone mug from Angola find its way to the USSR? What kind of intimate relationship with the party leadership is to be generated by a casket with an image of a pavilion above Stalin's family home? What do the trinkets want from us?
This is not only a collection of strange and curious souvenirs and traces, but also a question about complicity in the politics of empire.
---
UA
---
Іван Мельничук, Поки їх голоси ще розбірливі, 2023
інсталяція
Радянська поп-культура не може прикидатися добродушною, якщо хтось дивиться на неї з-під українського неба, яке обстрілюють росіяни. Іван Мельничук зібрав унікальні предмети радянського періоду. Ось стають вони свідченнями радянських військових інтервенцій. Вони стають відображенням туристичних пристрастей, які виникають під
час військових заходів. Вони також стають слідами колишніх формальних експериментів художників, що прагнули якнайкраще відобразити політичне замовлення
комуністичної партії. Яким чином кістяний кубок з Анголи міг потрапити до СРСР?
Які інтимні стосунки з партійним керівництвом має породжувати коробка із зображенням
павільйону над сімейним будинком Сталіна?
Чого від нас хочуть предмети? Це не лише колекція дивних сувенірів та слідів, але й питання про залученість до політики
